ОСНОВНІ ЕТАПИ УРОКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Урок критичного мислення має певну структуру та складається з п'яти о с н о в н и х етапів:

1. Розминка ( створення сприятливого психологічного клімату на уроці) замінює так звані організаційні моменти класичного уроку. Теплий психологічний клімат сприяє: кращому засвоєнню навчального матеріалу; підвищенню авторитету вчителя; психологічному розвантаженню учнів.

2. Обґрунтування навчання (постановку мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому).

Актуальність етапу полягає в тому, що навчальний матеріал засвоюється краще, коли: учні розуміють його конкретну практичну значущість для кожного з них; чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.

 3. Актуалізація (підготовка, заохочення до сприймання нового навчального матеріалу) – учні мають пригадати те,  що вже знають із теми, поставити випереджувальні запитання і визначити мету навчальної роботи. Це етап,  на якому слід мобілізувати знання, здобуті раніше. Актуалізувавши попередній досвід учнів на першому етапі уроку, словесник має логічно пов`язати його з новим матеріалом, викликати інтерес, зацікавити.

Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають».

4.Усвідомлення змісту (опрацювання нового матеріалу) – це той етап, коли школярі оволодіють інформацією й усвідомлюють її значення у процесі своєї діяльності під керівництвом учителя. Учням пропонують різні види роботи, які допоможуть ефективно засвоїти новий матеріал.

У курсі «Основи критичного мислення», що його розробила О.Пометун, передбачено розширений другий етап, який містить стадію «активного експериментування»: учитель пропонує учням виконати завдання, пов`язане із застосуванням знань і вмінь, якими вони оволодіють на уроці. Мета цього фрагмента уроку – учні мають визначати власний рівень знань і вмінь до початку спеціального навчання. Потім вони засвоюють теоретичні знання і виконують відповідні вправи – цілеспрямовано, у правильній послідовності:

На цьому етапі за допомогою вчителя учні:

-           порівнюють свої очікування з тим, що реально пропонують вивчити;

-           експериментують, пробують застосувати здобуті знання й набуті вміння на практиці;

-           аналізують добутий досвід;

-           переглядають свої очікування і висловлюють нові;

-           визначають основне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;

-           простежують хід власних думок;

-           роблять умовиводи і формулюють судження про вивчений матеріал;

-           пов`язують зміст уроку з особистим досвідом;

-           відпрацьовують уміння і стратегії мислення.

 5. Рефлексія (перевірка, закріплення вивченого) – це етап уроку, на якому учні закріплюють вивчений матеріал, узагальнюють, що вони усвідомили протягом уроку. На етапі рефлексії кожен учень повинен визначати, що нового він дізнався на уроці, самостійно оцінити свою роботу та вказати ті види роботи, які, на його думку, дали найліпший результат. Учні визначають,  що вдалося виконати, які помилки було допущено, на якому етапі й чому. Отже, на цьому етапі вчитель має змогу:

-           побачити, чи досягнуто мету уроку, з`ясувати, що допомогло чи завадило в її досягненні;

-           визначити, які нові знання й уміння засвоїли учні;

-           простежити, які завдання сприяли розвиткові тих чи тих компетентностей учнів;

-           порівняти реальні результати з очікуваними;

-           визначити, які труднощі виникали під час уроку і чому;

-           спланувати наступні дії, за потреби скоригувати план.

Таким чином здійснюється самоаналіз уроку. Здійснюючи самоаналіз, можна використати різнокольорові картки емоційного настрою: «Мені радісно» «Я розмірковую» «Мені сумно» або смали:

На етапі уроку рефлексії доцільно використовувати технологію «Мікрофон».

-           На уроці я дізнався…

-           На уроці я навчився…

-           На уроці мені сподобалися такі види роботи…

-           Знання й уміння, здобуті на уроці, мені знадобляться для…

Така структура уроків допомагає вчителеві оптимізувати змістовий і мотиваційний компоненти навчальної діяльності. Дуже важливо обґрунтовувати кожен вид роботи. школярі працюватимуть із більшим інтересом, якщо усвідомлюватимуть його практичне значення. Вибираючи той чи той вид роботи, потрібно зважити, наскільки він сприятиме розвиткові самостійності учня, допоможе йому виявити  себе, розвиватиме творчі здібності.